Як і для чого розвивати у дітей емпатію

Емпатія - це здатність відчувати та розуміти емоції інших, здатність співпереживати іншій людині. Кожна дитина народжується з задатками до емпатії, але вона розвивається або втрачається в процесі життя та взаємодії з оточуючими людьми, і насамперед із батьками.

Розвиток емпатії у дитини в сучасному світі - це одна з запорук її успішного та щасливого майбутнього. Ця якість безпосередньо впливає на інтелектуальний розвиток дитини, її соціальну адаптацію та духовні якості.

Емпатія буває:

Когнітивна - сприйняття почуттів та емоцій інших людей відбувається осмислено. Емоційна — здатність переносити на себе чужі почуття.

Дієва (співчутлива) - не лише співпереживання, а й сприяння, допомога іншим людям. Розвинена емпатія дає безліч переваг, які зможуть полегшити дитині кризові моменти її життя та адаптацію в навколишньому світі:

1. Уміння усвідомлювати свої почуття та емоції.
2. Здорова та стійка самооцінка.
3. Позитивне ставлення до життя.
4. Формування схильності не засуджувати.
5. Уміння слухати та чути.
6. Тісний контакт з однолітками.
7. Досягнення хороших результатів у школі.
8. Уважність і розуміння ситуації.
9. Уміння уникати конфліктів.
10. Розвиток емоційного інтелекту.
11. Орієнтованість на доросле життя.

Як розвивається емпатія в різному віці

Діти починають проявляти здібності до емпатії з самого раннього віку. Почувши плач, малюк може розплакатися або ж у відповідь на посмішку та радісні емоції батьків - розсміятися. Три-чотирирічна дитина може запропонувати свою улюблену іграшку, щоб втішити засмучену людину. Дитина хоче допомогти, але не має знань і навичок надання підтримки. Уже до молодшого шкільного віку дитина стає здатною подумки поставити себе на місце іншої людини та співпереживати. Діти молодшого шкільного віку здатні не просто оцінити емоційний стан близької людини, а й підтримати, втішити та допомогти порадою. У дітей семи-одинадцяти років емпатія проявляється диференційовано. У цьому віці діти виявляють співчуття переважно до літніх людей, однолітків та тварин. Зрозуміти проблеми певних соціальних груп дитина може лише у підлітковому віці, і розвинена емпатія допоможе їй у цьому віці уникнути обману та втягнення в різні асоціальні та кримінальні угруповання.

Що може завадити розвитку емпатії у дитини?

1. Видима відсутність емпатії у батьків щодо дитини. Нерідко трапляються ситуації, коли батьки свідомо не виявляють співчуття до дитини. Основна причина такої поведінки батьків - страх розпестити малюка. Але якщо дитина не отримує досвіду співпереживання, то й сама згодом не виявлятиме співчуття до інших.
2. Відсутність емпатії у батьків. Якщо батьки щиро не розуміють і не приймають емоції та почуття дитини, не розуміють, чому малюк боїться темряви або переживає через втрачену улюблену іграшку, то вони самі не є емпатичними. Реакція таких батьків зазвичай негативна і зводиться до роздратування або звинувачення самої дитини. Таке ставлення не тільки не сприятиме розвитку співпереживання у дитини, але й стане основою закладених у ній дитячих травм.
3. Заборона на прояв співчуття. Нерідко дорослі придушують спроби дитини втішити малюка на дитячому майданчику або допомогти безпритульній тварині. Замість того, щоб похвалити дитину за проявлене співчуття, батьки забороняють їй втручатися не у свої справи та лякають небезпеками, що підстерігають. У майбутньому існує ймовірність, що такі діти відмовляться від спроб виявити співчуття та надати допомогу оточуючим.
4. Перетворення співпереживання на жертовність. Якщо батьки надмірно старанні у розвитку співпереживання у дитини, то вони можуть вселити їй ідею жертовності. Примус дитини до жертв заради іншої людини не має жодного стосунку до формування емпатії у дитини. Важливо, щоб дитина навчилася співчуттю й виявляла його з власної ініціативи, а не зі страху чи через те, що її навчили, що так правильно.

Як допомогти дитині розвинути здатність до співпереживання

У процесі розвитку емпатії у дитини виділяють три психологічні складові.

• Отримання власного досвіду.
• Аналіз власних почуттів та емоцій.
• Усвідомлення почуттів іншої людини.

З огляду на це, розглянемо кілька порад, які допоможуть батькам навчити дитину розуміти себе та навколишній світ.

1. Навчайте дітей власним прикладом. Проявляйте турботу та співчуття до людей поза межами вашої родини. Розмовляйте з дитиною про тих, кому ви співчуваєте або за кого щиро радієте. Кожен наш день наповнений подіями та людьми, до яких можна виявити співчуття.
2. Навчайте дитину називати емоції. Називайте почуття та емоції, які ви відчуваєте, і навчайте дитину підбирати слова, що відповідають її переживанням. Допоможіть дитині інтерпретувати емоції інших людей і спробувати зрозуміти, які переживання вони відчувають у певній ситуації.
3. Обговорюйте літературних та кіногероїв. Разом із дитиною аналізуйте прочитане та побачене, обговорюючи ситуації, поведінку героїв, їхні почуття та мотивацію.
4. Заведіть домашнього улюбленця. Контакт дитини з твариною розвиває в неї почуття відповідальності та співпереживання до всіх живих істот. Якщо немає умов для великої тварини, можна обмежитися хом’ячком, черепахою або рибками. Головне дати дитині можливість подружитися з улюбленцем і проявляти до нього турботу та піклування.
5. Навчайте тактовності. Діти не завжди розуміють, наскільки сильно можна образити й ранити словом. Завдання батьків - пояснити дитині, наскільки всі люди різні, і водночас, що у нас усіх є щось спільне. І головне - що всім людям боляче, коли їх ображають.
6. Підтримуйте прагнення до співпраці. Заохочуйте дитину не тільки робити щось для інших, а й разом з іншими. Це допоможе їй у більшій мірі проявити себе, свої почуття та емоції.

Щоб поставити себе на місце іншої людини, потрібно чимало душевних сил, і навіть доросла людина не завжди може бути емпатичною та співчутливою. Для дитини навчитися відчувати та співпереживати - це довгий і непростий процес. Тому наберіться терпіння і пам’ятайте, що основа формування емпатії у дитини - це прояв емпатії стосовно самої дитини.