Коли дитина плаче, вередує, оточуючим важко це переносити. Здається, що ви вже випробували всі способи, щоб її заспокоїти, але нічого не допомагає? Усі хвилюються, нервують? Ситуація нагадує армагеддон? Але все ж не варто втрачати самовладання. Зробіть глибокий вдих і видих.
По-перше, зверніть увагу на те, що істерика є ознакою того, що дитина не може впоратися зі своїми почуттями. Вона може відчувати сильне емоційне напруження, але, оскільки ще не знає, що це за почуття, не розуміє, що відбувається.
Для початку постарайтеся самі не нервувати, оскільки дитина дуже гостро відчуває ваше напруження. Далі спробуйте пояснити їй її почуття. Наприклад, скажіть дитині, що вона сердиться, бо хотіла ще погратися, а ви не дозволили, адже вже пізно і час спати.
Може трапитися ситуація, коли ви не помітили і не знаєте, чому дитина плаче. У такому разі задавайте питання: «Що сталося?», «Ти злякався?» Скажіть, що ви розумієте його роздратування. Але поясніть, що така поведінка не допоможе йому заспокоїтися чи домогтися бажаного. Обійміть дитину — тактильний контакт знизить рівень напруги.
Далі спробуйте перевести його увагу на іншу тему. Зацікавте його якимось заняттям.
Укладаючи свою дитину спати, поясніть, чому їй буде корисно заснути саме зараз: скажіть, що так швидше настане ранок і можна буде знову гратися, або що потрібно набратися сил, щоб бути здоровою. Пофантазуйте, що саме може стати переконливим аргументом саме для вашої дитини.
Найголовніше — не заохочуйте його істерики. Завжди пам’ятайте один дуже важливий факт: діти не влаштовують істерик, коли вони самі. Для істерики потрібні глядачі. Якщо дитина побачить, що її поведінка безглузда і ніхто на неї не дивиться, вона швидко заспокоїться.
Повірте, дитячі істерики не такі вже й страшні, коли знаєш, як з ними впоратися. Головне — не намагатися заспокоїти дитину криками чи фізичними покараннями. Це не принесе позитивних результатів.